[Куплет: Артем Лоік]
Набридло ходити по колу, поки олова кулі цілили в мене, я вириваю гранати чеку
І з вами злітаю, втрачаю дедалі деталі, себе і вас вище неба — по Вакарчуку
Мій флоу нереальний, тому доходжу до фіналу й забираю кубок чемпіонів — технічний як «Барса»
Мій флоу, немов ралі, називай мене Баста. Rhymes? Ти зрозумів, який Баста
Немов Кендрік Ламар, тільки білий. На мені Nike Air Max для mic-сили
Моє слово є суть, а не популізм пасивів, які показують вили, красиво ними прикриваючи вілли
Видавлюючи останні соки з держави моєї, тому, немов скажений Макс — скаженію в безлюдній пустелі, один
Але мій флоу більше схожий на групу захвату, де мене сотні, отже, руки до стелі!
Йоу! Називай мене як хочеш, але перечитати мене зможеш, якщо я замовчу, якби в mic ти не дув
Приходь перечитувати мене, коли я буду спати, але знай, ві сні бувало щось ляпну і все, ти продув
Я римую як хочу, хочу круто, хочу глаголом. Тому що я кращий, змирися пацан
Ти скажеш: «О Боже». І я скажу: «Чого? Не перебільшуй, максимум цар»
Коли ти читаєш свій реп, найкращий момент, момент вступу, а точніше, коли ти, бро, мовчиш
І то, я б зробив біт голосніше, щоби не було чути, як ти сопиш, а в мене в голові чіп
І де я лев, вся їхня банда, я божевільний мужик, строю вас усіх як божевільний таджик
Головне мене радує, у моїй державі того, що не треба Симоненка забули, а того, що треба почали вчить
Мій світ не одна купа літер, твій світ у вікна — на купуй літр, якщо це не так
Даю краба й зову тебе за собою на мій літак… називай мене помолодівший Тартак
І мені вистачить сил зробити своє, у мене в запасі достатньо залишилося пороху, куль
Але зараз не те головне, а те головне чи вистачить пороху «Пороху»? І чи він у нього був
«Знов за своє? Піаришся на політ. темах, а руки твої білі тримали АК?»
— Позатикали роти! Я читав соціалку, гасивши роки, коли ви ходили на концерти АК!
Мій реп, моє слово й рими, для мене важливіше всього на планеті і з тим виливаючи себе на листи
Я не змінював моїх слів і собі не продав ні рим за скарби, а розірвавши контракт — поїхав із Москви
Але не співавши на камери про це. А мовчки стояв на своєму, як і досі стою я
І триста людей на концерті точно чекає мене. Не багато? Так, але це мої люди
І я поважаю кожного з них, завдяки їм я зміг не звалитися з ніг, у прірву безодні
І танув мій сніг, і по весні моя купа слів злетить із моїх губ і вийде назовні
Я кожне слово своє, пропускаю скрізь себе, на сцені стою, як на скелі, мій келих із водою, без градуса келих
Ти не почув? Повторю ще раз, ми стелимо свої. Ми стелимо свої містерії (?) — ми в стерео
У плеєрі качнемо ваш вулик, де б не були, стаж наш на рік іде два
Тому руки до стелі, ногу до клубу, для когось я український Eminem, для когось нікчемна папуга
Але я не перше, і не друге, а той, хто перечитає, з'їсть вас на перше і друге…
Тому що я перший, не другий. Іду не стежкою Гуфа, через мізки чи флешки, ваші контакти, фейсбуки
І для цього мені вистачить честі, і духа, хоча по-чесному дупа, частенько багатьох служать органам
Їхнього Вінчестера слугу, тому в багатьох обере(?), бо мої тексти — базука, по суті я все це до купи
Скрутив пропустивши через серця до звука, до слова, я божевільний, (?) той біт завжди стукає
Не можна дочитати, тому ловіть реп українською у вуха