[Вступ]
Мій, мій, мій, мій
Мій, мій, мій, мій
Мій, мій, мій, мій
Мій, мій, мій, мій
Мій, мій, мій, мій
Мій, мій, мій, мій
Мій, мій, мій, мій
Мій, мій, мій, мій

[Приспів]
Прощатися – це смерть від тисячі порізів
Спогади будять мене
Я напиваюся, але цього недостатньо
Бо приходить ранок, а ти вже не мій коханий
Я дивлюся крізь вікна цього кохання
Хоч ми й забили їх дошками
Люстра все ще мерехтить тут
Бо я не можу вдавати, що все гаразд, коли це не так
Це смерть від тисячі порізів

[Куплет]
Я одягаюся, щоб убити час, і йду довгим шляхом додому
Запитую світлофори, чи все буде гаразд
А вони кажуть: «Ми не знаємо»
Те, що було нашим, тепер нікому не належить
Я бачу тебе всюди, єдине, що нас пов’язує —
Це маленьке місто
Ти казав, що це було велике кохання, одне на віки
Але якщо історія закінчена, чому ж я все ще пишу нові сторінки?
[Приспів]
Бо прощатися – це смерть від тисячі порізів
Спогади будять мене
Я напиваюся, але цього недостатньо
Бо приходить ранок, а ти вже не мій коханий
Я дивлюся крізь вікна цього кохання
Хоч ми й забили їх дошками
Люстра все ще мерехтить тут
Бо я не можу вдавати, що все гаразд, коли це не так
Це смерть від тисячі порізів

[Бридж]
Моє серце, мої стегна, моє тіло, моя любов —
Я шукаю ту частину себе, якої ти не торкався
Ти відмовився від мене, ніби я була поганим наркотиком
Тепер я шукаю знаки у клубі примар
Наші пісні, наші фільми, в єдності наша сила
Наша країнаб мабуть, була тереторію беззаконня
Ти заспокоював мої страхи дотиком своєї руки
Печуть рани від паперових порізів нашого тонкого, мов папір, плану
Мій час, моє вино, моя душа, моя довіра —
Шукаю частину себе, яку ти не заповнив собою
Я віддала тобі занадто багато, але цього було замало
Та все буде добре, це лише тисяча ран

[Приспів]
Я напиваюся, але цього недостатньо
Бо приходить ранок, а ти вже не мій коханий
Я дивлюся крізь вікна цього кохання
Хоч ми й забили їх дошками
Люстра все ще мерехтить тут
Бо я не можу вдавати, що все гаразд, коли це не так
Ні, це не так
Це смерть від тисячі порізів (Ти не торкався)
[Після-приспів]
Я шукаю ту частину себе, якої ти не торкався
Моє тіло, моє кохання, моя довіра (Це смерть від тисячі порізів)

[Аутро]
Йду довгим шляхом додому
Запитую світлофори, чи все буде гаразд
А вони кажуть: «Ми не знаємо»