[Куплет 1]
Якби я хотіла знати з ким ти водився
Поки мене не було, я б тебе спитала
Це той вид холоду, від якого запотіває вітрове скло
Але я відчула його, проходячи повз тебе
Той біль у тобі породжений біллю у мені
Але як байдуже тобі
То байдуже і мені

[Приспів]
Тож ми могли б навіть вважати нас квитами
Ти міг би називати мене “мила” протягом вихідних
Знов настав цей клятий сезон, запиши усе це
Я зупиняюся у будинку батьків
І зараз не вибраний мною шлях виглядає напрочуд добре
І він завжди веде до тебе та до мого рідного міста

[Куплет 2]
Я припаркувала машину прямо між методистською церквою
І школою, що раніше була нашою
Відпустка тягнеться, наче шлейф від поганих парфумів
Ти можеш бігти щосили, та далеко ти не втечеш
Я теж утекла звідси, згадай, як ти дивився, як я йду
Але якщо не проти ти, то не проти і я

[Приспів]
Тож ми могли б навіть вважати нас квитами
Ти міг би називати мене “мила” протягом вихідних
Знов настав цей клятий сезон, запиши усе це
Я зупиняюся у будинку батьків
І зараз не вибраний мною шлях виглядає напрочуд добре
Час летить, заплямований, наче шини твого пікапу у грязі
Тепер я сумую за твоєю посмішкою, вислухай мене
Ми могли б прокататися округою
І зараз не вибраний мною шлях виглядає напрочуд добре
І він завжди веде до тебе і до мого рідного міста
[Бридж]
Сплю пів дня, як у старі часи
Я не проситиму тебе почекати, якщо ти не проситимеш мене залишитися
І я повернусь до Л.А. та моїх так званих друзів
Що напишуть книжки про мене, якщо я колись доб'юся успіху
Та все буду гадати про єдину душу
Яка знає, яку з усмішок я вдаю
І серце, яке, я знаю, що розбиваю - моє
Полишити найтепліше ліжко, що я коли-небудь знала
Ми могли б навіть вважати нас квитами
Навіть попри те, що я йду
І я буду твоєю на вихідні
Знов настав цей клятий сезон

[Приспів]
Тож ми могли б навіть вважати нас квитами
Ти міг би називати мене “мила” протягом вихідних
Знов настав цей клятий сезон, запиши усе це
Я зупиняюся у будинку батьків
І зараз не вибраний мною шлях виглядає напрочуд добре
Час летить, заплямований, наче шини твого пікапу у грязі
Тепер я сумую за твоєю посмішкою, вислухай мене
Ми могли б прокататися
І зараз не вибраний мною шлях виглядає напрочуд добре
І він завжди веде до тебе і до мого рідного міста
[Аутро]
Він завжди веде до тебе і до мого рідного міста