Я зник з радарів, як стелс
Поклав на все болт, як зевс
Бо я бачив усе це, хоч і не екстрасенс
Але кожен такий момент зачіпав моє сердце

Який в цьому сенс: виграти батл й змінити нік
Бути на слуху і дати трек за рік
Наплювать на все, що робив, видалити кліп
Пару кліпс, я в прямому сенсі фарбований лис

"Тікав через чорний хід, а потім кинув кентів
Забрав весь виграш собі" - ти це почути хотів?
"З Главою роздув конфлікт, чуваче, ти просто заздрив!"
Та ні, я просто вчасно не зміг на це хуй покласти

Рився у собі та забув зупинить процес
Тепер в моїй голові загонів більше, ніж в СС
Що несеться! Викладав треки тільки в коморі
І був, наче хіккікоморі

В двадцять два знайшов саме ту, в двадцять чотири - самоту
Через що і вів себе, неначе самодур
І флешбеки тут як тут: нове життя, переїзд
Поставив високу планку, яку сам ж не переліз

А далі усе ти чув, а далі все знаєш сам ти
Антидепресанти - мій подарунок від Санти
І наче усе сказав, та знаю, здивувати є чим
Стільки рився у собі - міг вирить метро до Троєщини
Приспів:

Всередині лід, але очі горять
Хоч і усе на один мотив
Вдруге мені вже не буде 25
Тож як би там не було, та я мушу йти

Куплет:

Всередині ще щемить, треба забути
Мені треба ще - ще мить, щоб їбанутись
Вдома, як у клітці, на студії, як у клітці - тільки в золотій
У якій я сиджу й співаю, ніби соловій

Нахуй тих, хто в мене не вірили і зрадили
Поламали плани, та плавно в мені ще іскра горить
Я не той самий - зник на два роки з вашої туси, та
Я б йобнувся, якби не музика, тому

Знову шукав себе, та вірив - усе не те
Втратив стільки людей, які чекали на мій куплет
І знову бомбило від рішень так званих колег
Та я можу краще, тож мені чхати на пієтет

Я навчений не жити тишком-нишком
Труд над собою не внесуть у трудову книжку
Думали, що я нуль, поставили на мені хрест
Але в оцих хрестиках-нуликах переможцем я вийшов
Скільки було пройдено доріг
Скільки було муз, яких, на жаль, я так і не зберіг
Скільки проведено битв, скільки виграно боїв
Скільки часу згаяно, і скільки витрачено сил

Зрозуміть мене тобі не вистачить й рецензії
Сподіваюсь, що мене згадаєш і усе це
Не викличе в тебе ані питань, ані претензій
Та повернутись мене змусить лише амортенція