[Куплет 1]
Довго відводив свої очі, годі час настав!
Пів другої по ночі я тобі пишу листа…
Дружина спить, а мій малий листає сотий сон
Довго мовчав, прости, все тягнув тобі з листом
У нас ще не весна, напевно, там у вас тепліше
Прочитаєш, скажеш, — «почему на русском мне не пишешь!»
Зрозумієш, не біда, наша мова доречі…
Памятаю, це бісило так, коли збирала речі…
Я допишу, — залишу на столі, ховати на що?
Ти була зі мною вже коли з’явилась Саша…
Вона не ти, якщо кохає — кохає — не жалить
А ти піти хотіла скільки раз, але лишалась…
А памятаєш, вірив я, в твої солоні очі
Пірнав і говорив ім’я… Також не жіноче…
Я дихав тобою, був пяним і молодим
I любив тебе такою, ти мене таким…
Лети...

[Приспiв]
Лети моя чайко, лети
З моїх непотрібних долонь…
Не ти моя чайко, не ти
До мене вертаєш крилом…
Лети моя чайко, лети
З моїх непотрібних долонь…
Не ти моя чайко, не ти
До мене вертаєш крилом…

[Куплет 2]
Довго відводив свої очі, годі час настав
П’ять років наші ночі бродять по різним містам…
П’ять років це багато, мало хто тямить про що я
Але пять років не достатньо, щоб стати чужою!
Ми були разом пів життя, не буду воду лити
Множили молодість, уста ділили наше літо
Віднімали один одного, хай не терплю того
До страшного, холодного, гострого лютого…
Я не п’ятнаю любов дружбою, не зви до себе
Не з тобою одружений, колір не зелений
Мого костюму, якщо чесно, а давно не смішно
Ну як тобі, скажи відверто, існується з іншим?
Не достану руками тебе, тому рядками
Знову кидаюсь словами, немов би в море камні
А потім все на шмаття рву і стираю, окрім —
Повертайся додому, моя дівчинка Крим…
[Приспiв]