Садівник

Я недостатньо людяний, щоб бути людиною
Але я намагаюся вписатися
І вчуся прикидатися нею

Ніколи не зустрічайся з їхніми друзями
Це розкаже тобі занадто багато або недостатньо
Або, що ще гірше, зовсім не те, що треба
Кожен нюанс, кожна деталь
Кожен рух, кожен запах
Звук, фраза, інтонація, те, як вона сміється
Це всі ті речі, які ти або нав'язливо фетишизуєш
Або змушуєш себе полюбити
І хоча ти, начебто, перестав рости
Вона все ще росте
Це наче сад з двома квітами
Одна розпускається і відкидає тінь, як твоя
І тоді це стає боротьбою
За сонячне світло, дощ або бур’яни

Вона і тільки вона
Приречена бути твоїм уявленням про неї
Вона і тільки вона
Приречена бути твоїм уявленням про неї
Я недостатньо людяний
Щоб бути людиною
Але я намагаюся вписатися
І вчуся при-при-прикидатися нею

Але що найгірше, повернемося до теми
Ти більше не квітка і не сонце
І, найголовніше, не сад і не садівник
Муза – твоя розвага, я вже звик
Все це буде зіпсовано, якщо ти зустрінеш їхніх друзів

Вона і тільки вона
Приречена бути твоїм уявленням про неї
Вона і тільки вона
Приречена бути твоїм уявленням про неї

Я недостатньо людяний
Щоб бути людиною
Але я намагаюся вписатися
І вчуся при-при-прикидатися нею
При-при-прикидатися нею
При-при-прикидатися нею
При-при-прикидатися нею
При-при-прикидатися нею

Ти ніколи не хотів ділитися концепцією свого творіння
З іншими богами чи шанувальниками
Твоя книга не спалена
Вона ніколи не була написана
Твоя книга не спалена
Вона ніколи не була написана
Я недостатньо людяний
Щоб бути людиною
Але я намагаюся вписатися
І вчуся при-при-прикидатися нею
При-при-прикидатися нею
При-при-прикидатися нею
При-при-прикидатися нею
При-при-прикидатися нею