У цьому житті

Сиджу на лавці у парку
Думаю про свого друга
Йому було всього 23
Пішов раніше свого часу
Це сталося без попередження
Він не хотів, щоб його друзі бачили, як він плаче
Він знав, що цей день настає
А я навіть не мала можливості попрощатися

У цьому житті я любила тебе найбільше
Заради чого?
Бо тепер ти пішов і я маю запитати себе:
За що?
За що?

Їду по бульвару
Думаю про людину, яку я знала
Він був мені наче батько
Немає нічого в світі, чого б він не зробив
Навчив мене поважати себе
Говорив, що всі ми зроблені з плоті і крові
Чому до нього має бути інше ставлення?
Не повинно мати значення, кого ти обираєш любити
У цьому житті я любила тебе найбільше
Заради чого?
Бо тепер ти пішов і я маю запитати себе:
За що?

Люди проходять повз, і мені цікаво, хто наступний?
Хто вирішує, хто знає найкраще?
Чи є урок, який я повинна засвоїти в цьому випадку?
Невігластво – це не блаженство

У цьому житті я любила тебе найбільше
Заради чого?
Бо тепер ти пішов і я маю запитати себе:
За що?

Люди проходять повз, і мені цікаво, хто наступний?
Хто вирішує, хто знає найкраще?
Чи є урок, який я повинна засвоїти в цьому випадку?
Невігластво – це не блаженство

Ви коли-небудь бачили, як помирає ваш найкращий друг? (за що?)
Ви коли-небудь бачили, як дорослий чоловік плаче? (за що?)
Хтось каже, що життя несправедливе, (за що?)
А я кажу, що людям просто байдуже. (за що?)
Вони воліли б відвернутися (за що?)
І чекати, доки все мине. (за що?)
Чому ми повинні прикидатися? (Заради чого?)
Я молюся, щоб колись це скінчилося
Сподіваюся, це станеться у цьому житті
Сподіваюся, це станеться протягом цього життя