Святилище

Безсумнівно, хто би не промовив до мене правильним голосом
Я піду за ним чи за нею

Кому потрібне сонце, коли дощ сповнений життя?
Кому потрібне небо?
Саме тут, у твоїх обіймах, я хочу бути похованою
Ти моє святилище
Кому потрібне сонце, коли дощ сповнений життя?
Кому потрібне небо?
Саме тут, у твоїх обіймах, я хочу бути похованою
Ти моє святилище

Кому потрібна посмішка, коли сльоза сповнена любові?
Кому потрібен дім, коли над головою зорі?
Я хочу, аби ти тримав мене ось тут, у себе під серцем
Ти моє святилище
Кому потрібне світло, коли в твоїх очах темрява?
Кому потрібен сон, коли на небі зорі?
Я хочу одружитися із твоєю душею
Ти моє святилище

Земля ж була пуста і пустошня
І темрява лежала над безоднею
Невже весь цей біль такий необхідний?
Ти моє святилище

Безсумнівно, хто би не промовив до мене правильним голосом
Я піду за ним чи за нею
Неначе вода, що мовчазним потоком простує за місяцем

Кому потрібне сонце? (Плавними кроками)
Кому потрібне небо? (Навколо земної кулі)
Кому потрібен сон? (Я чую твій голос)
Ти (Ти) моє святилище
Ти (Ти, ти)
Ти (Ти) моє святилище