[Промова]
29-те липня. Погода ясна
Дорослий запитав в мене: „Про що ти мрієш?”
Наче мої мрії зможуть визначити, хто я
Коли я сказала, що ні про що не мрію
Дорослий подивився на мене так, наче в мене не було імені
Цей погляд вже був мені знайомим
Хоча навчання не припадало мені до смаку
Я старалася, як тільки могла
Батьки дуже раділи, коли я приносила їм хороші оцінки
Ідучи тією самою стежкою в один і той самий час
Я продовжувала жити сірою мишкою

Більшість книжок казали мені:
"Поглянь на зірки в нічному небі
І стань людиною, яка буде сяяти так яскраво, як вони"
Але зірки, на які я дивилася, не сяяли взагалі
Тому я продовжила йти, дивлячись на підлогу

Раптом зі мною відбулася дивна річ:
Я продовжувала шлях, коли дитина підійшла до мене і почала казати:
"На підлозі нема на що дивитися, підніми голову догори"
Ця дитина була трохи дивною
Вона дивилася на мене з яскравою усмішкою
А її обличчя світилося чистим сяйвом
Але відчувалося, наче ця дитина мала такий погляд, як в мене
З цього моменту ми почали проводити час разом
Вмикати музику і танцювати разом було найцікавішою частиною наших зустрічей
Вперше я відчула себе справді живою
Серця калатають, наче ось-ось вибухнуть
І ці відчуття поколювання на кінчиках пальців почали охоплювати мене повністю
Чи була мить, коли я хотіла чогось настільки сильно?
Один за одним більше дітей почали вимовляти моє ім’я

Шлях, який я пройшла з однією людиною, став шляхом для багатьох
Поволі слово "я" стало "нашим"
Ми блукаємо з цією невідомою лихоманкою, коли піднімаємо голови догори
І здається, що зірки сяють яскраво

Сьогодні