Нудно, нудно на місцях
Мені так стало душно, душно у містах
Обличчя під копірку, багатоповерхівка
Штампує ранком, і ти звеш мене гуля...
Так бісить жага до життя, тож знай
Я спробував все те, про що ти чула - не питай
І посмішку цнотливу ігнорую щиро
Повір, до двадцяти їй точно стане край
Не дорожи людьми й просто відпускай
Я розбиваю твої, твої скляні сердечка
Як тобі без рожевих окуляр?
Скляні сердечка, ненавидь все без примар
І ти помстишся, не відзвонишся
Та хоч рви мене на шматки
Лиш так, мала, ти нишком, сіжка по сіжці
З'ясуєш сутність моєї нудьги
Дико бісить наївняк
Яким ти й живеш, повісивши, мов флаг
Собі перед очима розову хустину
Заллєш її сльозами під тупий медляк
І знову не дотягуєш до нот
Твій укулеле молиться, щоб ти зашила рот
Забравшися повище, дивлюсь, ніби Всевишній
Як обернув в характер приторний компот
"Зраджують усі" - пиши собі в блокнот
Я розбиваю твої, твої скляні сердечка
Як тобі без рожевих окуляр?
Скляні сердечка, ненавидь все без примар
І ти помстишся, не відзвонишся
Та хоч рви мене на шматки
Лиш так, мала, ти нишком, сіжка по сіжці
З'ясуєш сутність моєї нудьги
Нудно стало на місцях
На крижану іскру в молодих очах
Летять, немов на світло, в останнє і наївно
Ті зграйки сліпих беззахисних комах
Я розбиваю твої, твої скляні сердечка
Як тобі без рожевих окуляр?
Скляні сердечка, ненавидь все без примар
І ти помстишся, не відзвонишся
Та хоч рви мене на шматки
Лиш так, мала, ти нишком, сіжка по сіжці
З'ясуєш сутність моєї нудьги
Твої, твої скляні сердечка
Твої, твої скляні сердечка
Твої, твої скляні сердечка
І ти помстишся, не відзвонишся
Та хоч рви мене на шматки
Лиш так, мала, ти нишком, сіжка по сіжці
З'ясуєш сутність моєї нудьги