Почуттів давно нема
Відчуттями впав у сумряв
Чорним маревом у листя
Першим радником зими

Крига спогадів сумує
Над незмогою багаття
Де згорають без прохання
Тихі й стримані сумні
Де згорають без прохання
Тихі й стримані сумні

Зниклий сумнів йде у вічність
Детонує споконвічний
Моря й темряви ліхтар
(Моря й темряви ліхтар)
Його видно, де він кличе
Без умов іде останнім...
Його видно, де він кличе
Він у відчаї...
Він сам...

Марно ранок не чекав
Помах крилами останній
Як у морі, пелікан
Уразливо вірив в спокій
Склавши крила так повільно
Перед страхом як багаттям
Не волів складати крила
Не здолав він океан...
Не волів складати крила
Не здолав він океан...

Зниклий сумнів йде у вічність
Детонує споконвічний
Моря й темряви ліхтар
(Моря й темряви ліхтар)
Його видно, де він кличе
Без умов іде останнім...
Його видно, де він кличе
Він у відчаї...
Він сам...